Елла Лукацька

Київ, Україна
Інтерв’ю було зроблене 2002 року Тетяною Чайкою

Народжена в 1938 році, пані Лукацька була лише маленькою дитиною, коли розпочалася “Велика патріотична війна” та має лише нечіткі уявлення про довоєнний період. Її батько був мобілізований в армію в перші дні війни і вона пам’ятає, що коли він прийшов прощатись до своєї сім’ї, вона плакала та кричала: “Я любила свого батька від щирого серця і в мене було передчуття, що він їде назавжди”. Її батько був радіооператором та загинув в кінці 1941 року, тоді як вона, її мама та старша сестра поїхали з Києва в Туркменію (сьогодні Туркменістан). В яскравих деталях Елла Лукацька описує жорсткі умови колективного хозяйства, де вони жили та працювали. Після звільнення Києва вони повернулись додому весною 1944 року та виживали з великими труднощами, її мама займалась ремонтом зношеного одягу, який вони обмінювали на їжу на базарі. Після закінчення Київського політехнічного інституту, пані Лукацька працювала радіоінженером та вчителем інформатики, та створила сім’ю. Про її життєвий шлях розповідають 11 фотографій.

Леонід Котляр

Київ, Україна
Інтерв’ю було зроблене в 2003 році Романом Ленчовським

Воєнний досвід превалює в фасцинуючій історії пана Котляра. Він був мобілізований в липні 1941 році, захоплений німцями в полон у вересні того ж року, і так розпочалося його життя як військовополоненого. В епізодах, які надовго залишаються в пам’яті, він описує як рядові солдати видавали євреїв, і як він працював підневільним працівником в різних місцях – від мийщика колес автомобілів в частині німецьких військово-повітряних сил, до праці охоронцем в бджолиному саду та виконанні робіт по садівництву у старого чоловіка майже рік поспіль. В жовтні 1942 року він був депортований в Німеччину, де він став так званим “Остарбайтером” (термін для людей, які насильно були депортовані в Німеччину зі Східної Європи для виконання підневільної праці під час Другої світової війни). Він був звільнений біля Штуттгарта в квітні 1945 року, та працював на радянській автомобільній фабриці після перемоги, потім служив в радянській армії в Німеччині. Між тим, його брат Роман воював в 146-му артилерійському батальйоні, був поранений в січні 1945 року, та помер на шляху до лікарні. Пан Котляр повернувся до Радянського Союзу після того, як він був демобілізований в кінці 1946 року, та став вчителем російської мови та літератури. Його історію супроводжують 17 фотографій.