Тібор Гоман

Ужгород, Україна
Інтерв’ю було зроблене в 2003 році Еллою Левицькою

Пан Гоман народився в Мукачево, Закарпаття (Мункач до 1918 року, Мункачево з 1918 до 1939 року, Мункач з 1939 до 1945 року, Мукачево з 1945 року), він детально описує своє рідне місто, де частка євреїв складала 50% від всього населення, де вони жили поруч з угорськими, чеськими та українськими сім’ями. Сім’я його дідуся по батькові, шохета, була релігійною та він згадує, як злилася його бабуся, коли він припинив ходити в хедер після двох тижнів. Після закінчення школи пан Гоман став учнем столяра. Під час Другої світової війни, він був у гетто в Мукачево, а потім депортований в Аушвіц. Він працював в таборі Катовіце до того, як його забрали в Маутхаузен в січні 1945 року. Після звільнення Маутхаузена його забрали в шпиталь в Гіршванзі, біля Відня. Після війни він вирішив повернутися в Закарпаття та воз’єднатись з сім’єю, не знаючи того, що майже всі з них були знищені німцями. Але його брат Міклос вижив, вони зустрілися в Будапешті та повернулися додому разом. Там вони були в конфронтації з радянською системою, і будучи скептичними щодо неї, все ж зрозуміли, що їм прийдеться пристосуватися до життя в Радянському Союзі. В 1948 році його забрали служити на Тихоокеанський флот. Він познайомився в армії зі своєю майбутньою дружиною, створив сім’ю та працював після демобілізації водієм. 10 фотографій ілюструють різні глави його життєвої історії.